Доля
Доля щезла і немає,
Десь розвіялась, мов дим…
Сивий піп псалми читає
І поклони б`є святим.
Коливається кадило
В не мозолистих руках,
Хор виводить, що є сили,
Зичить рай на небесах.
На дворі мороз лютує,
Позгиналась біднота,
П’яний жіночку цілує
В нафарбовані уста.
Просить зігнута старчиха
Мідяки у прихожан…
У товпі ґаздує лихо
Всіх закутує в туман.
До дверей повзе каліка,
Гасне свічка у руці,
А обабіч ллються крики,
Чимось діляться старці.
Біля церкви потемніло,
Розійшлися жебраки,
Дяк з монашкою наліво
Пішли, наче голубки.
Старий піп кладе кадило
Під іконою Христа,
На горищі щось завило…
Наче біс давив кота…
Доля зникла і немає
Її більш, ні тут, ні там,
Мабуть з панством десь гуляє,
На догоду всім богам.
Доля
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2011
Свидетельство о публикации №111111309509
Свидетельство о публикации №111111309509
Рецензии
