переполох

«Вставайте, Тоте, пане-свату!»
- Горланить хтось на весь базар,
Мов ляхи пiдпалили хату,
Чи лютий кат навiв татар.
«Бодай би ти упав з припiчка!
Ти хто такий? Чого кричиш?.
Пташина, бачу, невеличка
Не лайся, сучий син, облиш!»
- Так мовить Тот i злазить з печi
Пiвкварти налива сивухи
Солоним  огiрком,  до речi,
З тарiлки заїда i слуха

«Тут, паночку, немов на лихо
Приїхав жид, а мо й москаль –
Мовляє хлоп, але вже тихо.
- Ви ще не бачили? Як жаль!
Так з ними ж гарна, бiлолиця
I чорнобрива, й чепурна,
Чи дiвка ще, чи й молодиця,
Та певне пану не жона...
На нiй мережана спiдниця,
А черевички! Сипле жар
З плеча її перо Жар-птицi
I гарно так, як вiд Стожар!

Ви ж, паночку, такий учений
I красень, хоч куди козак!
Вжеж як побачитесь, напевне
Iй до вподоби буде, так!
Дiвки всi виплакали очi
Ви ж, паночку, все одинець.
Невже кохання пан не хоче?
Невже не хоче пiд вiнець?»
Тот умивався, чепурився
Казан студеної води
На себе вилив i з'явився
I справдi красень хоч куди!

В штани i чоботи вбирався
В сорочку нову i каптан
Ще й пояском пiдперезався
Тепер до ладу буде пан!
Собою довго милувався
Крутив на палець собi вуса
- «А дiвка як, не придивлявся
Чорнявенька, чи може руса?
I звати як, чи не питався?
Чи файно на ралець до ночi?
Бо буде так, що пан збирався,
А дiвка й бачити не схоче!»

- «Та панночка, як кришталева
Чистiш не знають мої очi
I звати Гiлочка Вишнева,
Побачить пана то й захоче!»