Смак до лизання
Та доки будемо ми тими псами, що лижуть руки у мучителей своїх?
Ми ж величаємось панами, піднявши світ увесь на сміх
Ми ж незалежні, біс усім нам в литку! Чого ж так розлизалися, та ще, дивись, кому?
Останню витягнули з скрині свитку і на дорогу, на пряму.
Але в житті прямих доріг немає, а ми все премось напрямки,
Та ручку у мучителя шукаємо, щоб полизати залюбки.
Звідкіль у нас така потреба появилася? Колись ми горді були, а тепер дивись:
А ж до землиці похилилися. Махнуть рукою: то не було колись.
Виходить незалежні нам вітри навіяли покірність цю і до лизання смак?
Вожді ж цілодобово піяли, все прославляли незалежність так.
04.08.06 р. Усть – Нарва.
© Copyright: Александр Мищук, 2011
Свидетельство о публикации №111111305209
Свидетельство о публикации №111111305209
Рецензии