Невчасно

   
     Присвячую милим онукам Валерії і Олесі


Сміється маленька онука: -
Ти знову невчасно прийшла! –
Пакет мій приймаючи в руки:
-А що ти тут нам принесла?!

-Там яблучка і мандаринки… -
Сміюсь їй у відповідь я…
-Невчасно, - говориш, дитинко? –
Зворушує щирість твоя!

-Бабулю, там Владик чекає…
-А ти телевізор дивись!
Ми з ним там на горці гуляєм:
-На сніг упадеш і котись!

…Тримає в руці мандаринку,
Цілує: - Бабуль, я пішла!
Там сніг! – засміялася дзвінко,
Сестра до дверей провела…

За вікнами кроки і згуки,
Сміх лине, здається, навкруг…
Сміється вже й старша онука,
Бо в гості прийшов її друг.

-Піду. Я і справді невчасно.
Вона:- Ти ж заходь ще до нас!
-Я в дім свій приходжу лиш вчасно,
Вмирать мені ще передчасно. –
Прийду, коли знайдеться час!..

На серці у мене спокійно:
Дівчатка веселі й здорові… -
Це те, що мені і потрібно,
Бо зіткане серце з любові.

22.12.09