Ти пішла - і нічим стало дихати,
І земля рвонулася з-під ніг...
Від удару долі не оклигати! -
В душу сипав знавісніло сніг.
Та прийшла весна, теплом розбуджена,
Пригорнула лагідним крилом.
А і з нею та, єдина, - суджена -
Стрілася тоді за Осколом.
І в мені звучить небесним голосом,
І тріпоче золотим дощем.
З нею вдвох ми - на стеблі двоколосом!
...Та чомусь і досі в серці щем.
Ти пiшла - i нiчим стало дихати...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111111310108
Свидетельство о публикации №111111310108
Рецензии
Я пішла,але душа лишилася...
поряд,ти поглянь..
може трішечки стомилася...
від переживань і ран...
Ваші вірші мені такі близькі,дякую,що Ви зайшли до мене на сторінку!!!
З повагою Лідія!!!
Лидия Филимонова 30.01.2012 23:11 • Заявить о нарушении
поряд,ти поглянь..
може трішечки стомилася...
від переживань і ран...
Ваші вірші мені такі близькі,дякую,що Ви зайшли до мене на сторінку!!!
З повагою Лідія!!!
Лидия Филимонова 30.01.2012 23:11 • Заявить о нарушении
І Вам низький уклін за відвідини, за тепло слів...Авжеж заходитиму з радістю на Вашу сторінку, Лідіє.
Вячеслав Романовський 31.01.2012 13:02 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 31.01.2012 13:02 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.