60

Злизую з губ гіркувату вологу осінь.
Шестидесяту, замріяно - втомлену, затишну,
лагідно - теплу, ще не холодну  зовсім,
десь за веселками ще заметіль завтрішня...

Ще не втомився зір між сідими віями,
зовсім не прикро, що скроні білі, як сніг,
тішуся тим, що живу, як раніше, мріями,
вірю, що лихо минатиме мій поріг!


Рецензии
Яка нiжна та лагiдно - спiвуча рiдна мова!)))

Ольга Сасская   04.04.2013 03:15     Заявить о нарушении
З насолодою пошу українською мовою. Вона рідна мені, бо прабатьківська, материна. Спасибі, Олю.

Владимир Хроленко   07.04.2013 14:14   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.