Назавжди
несвідомо боїться «за нас».
Коли трепетний відгомін терцій
не змовка у тобі в котрий раз.
Коли вогнище з іскри займеться,
бо холодна жага за вікном.
Коли світ безвідмовно сміється,
і чомусь йому не все одно.
Коли сиве волосся не плаче,
а усмішка – послання весні.
Коли щось незгасимо гаряче
гріє душу тобі і мені…
Свидетельство о публикации №111111009417