Вечір закриває очі подорожнім.
Все навколо сіре – радість і печаль.
Знаєш, в сутінках помилитись можна,
І піти за іншим в нескінченну даль.
Знаєш, можна з іншим у пітьмі зустрітись,
З іншим йти пліч-о-пліч десь у далину.
А коханий може сам-один лишитись,
В сутінках єдину втративши одну.
Можна випадково камінь в друга кинуть,
Просто тінь вечірня гру свою веде.
Можеш найрідніших загубить, покинуть
І уже ніколи їх ти не знайдеш…
За вікном смеркає. Все навколо стало
Тихим і самотнім, сірим і нудним.
Жодної підказки. Кольорів так мало.
Вечір подорожнього залишив сліпим…
Вечiр
© Copyright: Кара Куртова, 2011
Свидетельство о публикации №111110900986
Свидетельство о публикации №111110900986
Рецензии