А можна...я кохатиму тебе?
Так сильно, щоб зривались зорі,
З таких шатких і темних тих небес.
Щоб бушували дикі шторми знов і знов на морі
Щоб світ цей враз помер і не воскрес...
А можна, я хотітиму тебе?
Ні, щоб не дико й палко, як коханка,
Щоб ніжно й тихо...Щоб аж лихоманка,
І від твойого погляду збивало з ніг мене.
А можна, я хворітиму тобою?
Вмиратиму від тебе з насолодою.
Щоб ти давався зависокою ціною...
Щоб ти не був...моєю вічною свободою.
Ти! Мій вічний Ад у стінах Раю,
Ти...кат, що убиває тихо...
Тебе я завжди обираю,
Моє улюблене стихійне лихо.
М! й в! чний Ад у ст! нах Раю
© Copyright: Ляшенко Ксения, 2011
Свидетельство о публикации №111110903477
Свидетельство о публикации №111110903477
Рецензии