Любов
Ми забуваєм хто ми є,
І лиш тоді відкриєм очі,
Коли хвороба дістає.
Коли вона підступно ззаду
У спину нанесе удар,
Не зможем дати собі раду,
Не знімем із плечей тягар.
Враз потемніє ясне сонце,
Поблякне,почорніє світ,
Залізе смуток у віконце,
Осиплеться життєвий цвіт.
То ж поки є у тебе сила,
А в жилах ще вирує кров,
Не зупиняйсь,ставай на крила,
Сенс нашого життя -любов.
Свидетельство о публикации №111110808500
Повторюся, коли скажу, що Ваша поезія мені дуже подобається)
Щиро дякую.
Тетяна.
Веточка Вишни 15.11.2011 21:07 Заявить о нарушении