Кохання так жадали
Можливо закохався,
Чи долю він свою зустрів,
Чи з нею розпрощався.
В душі лишилася та мить
Червона, мов калина,
У серці раною болить,
У всьому Осінь винна.
Вже скоро вітер засвистить,
Розвіє всі печалі,
Сніг сріблом заблищить -
На нього так чекали.
Та час ніяк не зупинить,
Куранти зиму прокричали.
В душі лишилася та мить,
Кохання так жадали.
05.11-07.11.2011г.
Свидетельство о публикации №111110800246
Ніжніть і кохання через призму пейзажу!
З теплом, Юрій.
Прокопенко Юрий 29.11.2011 18:50 Заявить о нарушении