Белая ворона. Маргарита Метелецкая

          http://www.stihi.ru/2011/11/06/8028

Сердце замерло в ожидании:
Поцелуя ли сладость подаришь мне,
Прикоснёшься ли?..  Жду я участья…
Но опять ни словечка про счастье…

Переверчены, перекручены,
Лыком шиты, недолей замучены –
Всё в чужие вживаемся роли,
Коль своею обмануты долей…

Осень крутит листву, словно пьяная,
Нас чарует - колдунья туманная -
И вальсирует с нами весь вечер…
Это в памяти прошлые встречи…

Покорилась... Тобой отстраненная...
Знать, по жизни быть белой вороной мне...
2011

Оригинал

Серце  мре...Дражливіші випоти...
Ти про щастя й слова не випитав...
А хотілось твого порятунку -
Просто дотику...Просто цілунку...

Перекручені, пересновані,
Ликом шиті, сльозою згорьовані
Досі граємо вкрадені ролі -
Засмітили ошукані долі...

Осінь листям опалим закрутиться,
Нас оточить, туманна отрутниця,
Завальсує в мелодіях барда...
А на згадку лиш зустрічей згарда...

Упокорилась...Геть відсторонна -
Певно, в світі я - біла ворона...

Иллюстрация из Интернета.