Я не засну.
Вiдкриваються очi i бачать нову весну.
Облiтають з дерев пелюстки
Так нiжно...
Очi сумнi.
Твої очi менi вiдповiдають: "Нi",-
I зникає навколо весь свiт
Так смiшно.
Снiг навкруги.
Загубились кохання нашого береги.
Бiлий снiг по обличчю сiче
Так люто...
Зiрко моя!
Ти нiколи мене не кохала, ну а я...
Я кохав, я радiв, я болiв, я усе
Переплутав.
Скажи, чому бринить кришталь,
Чому йде кругом голова?
Чому нажаль, нажаль, нажаль,
Я не правий а ти права?
Чому так мало у життi
Буває щастя на двоїх?
Чому кохання не знайти
Менi в очах твоїх сумних...
Як навеснi,
Посмiхається й грiє сонце, увi снi
Посмiхаєшься й ти моя рiдна,
Неначе дитина.
Знай чи не знай,
Та нiколи коханню моєму на прийде край!
Ти навiки для мене єдина,
Єдина, єдина...
Скажи, чому я мушу йти
Слiпою нiччю без зiрок?
Чому до мене не знайти
У тебе почуттiв й думок?
Чому лежить моє життя
Розбите мiж уламкiв мрiй?
Чому люблю до забуття
Палке тремтiння твоїх вiй?..
Скажи чому
© Copyright: Алексей Антоненко, 2011
Свидетельство о публикации №111110701258
Свидетельство о публикации №111110701258
Рецензии
Олексію,привіт.Перечитав твій вірш,деже вийшло гарно, і змістовно передані переживання героя,де він палко і з вогником у душі доказує своє кохання.Він повторює і повторює про те,що він не слабкий,не розбитий тим відторгненням,яке він відчуває на шляху до свого кохання.Але не має тих крилатих почуттів від коханої.Але віра ще не вмерла,час направляє і виправляє не достиглі почуття.Прийде літо і лід душі розтане.Надія не вмирає,коли ще є живий з вірою у душі.(після "скажи" ",";перед "НІ" ":";після "НІ" "-,").Твій шлях,Олексію,до твоєї мети правильний.Спасибі,і яка чудова наша мова.Щасти.З повагою М.С.
Николай Скребышан 20.11.2011 02:30 • Заявить о нарушении
Николай Скребышан 20.11.2011 02:30 • Заявить о нарушении
Спасибо за рецензию. Вы правы. Пока хочется верить - надежда не умрёт.
Алексей Антоненко 29.12.2011 02:22 Заявить о нарушении
Алексей Антоненко 29.12.2011 02:22 Заявить о нарушении