Дивно було тебе бачити, хлопче.
Худим, як осиковий лист, тремтячим.
Знати, що ти як завжди, відходиш,
Довго, і ти, як завжди, пробачив.
Жарко було мені в очі, зрячим,
Дихати теплим полум'ям на долоні,
І кам'яніти голубом у полоні,
Краплею в морі, квіткою у волоссі.
Добре, що все оце мені лиш здалося,
Пильно тебе розгляну, візьму в долоні.
Жернова часу зминають і труть колосся.
Наші хліба гіркі, а слова солоні...
Наши слова соленые
© Copyright: Евгения-Желана Чечилова, 2011
Свидетельство о публикации №111110608683
Свидетельство о публикации №111110608683
Рецензии