Чомусь марою входить сум зненацька,
Без стуку та без дозволу душі...
Гостинність це, чи жертва чудернацька –
Вночі світити гостю каганці?
Сердешне з вуст витискувати “ПрОшу”,
В той час, коли судомить кожен нерв?..
Чи може дух нести надмірну ношу?
Всміхатись в мить, що повнить глиб озер?
В рожевих снах нема про смуток мови,
Мовчить зоря, лиш сяйво тішить зір.
Господар чуйний не відмовить й псові,
Що так дрижить, мов струни сотень лір...
Розпивши разом келих дум бентежних,
Спроваджу сум в той край, де тане біль,
Нестиму людям щиро в думах гречних,
Щось тепле й гойне, радощів кадриль.
В той час...
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111110603877
Свидетельство о публикации №111110603877
Рецензии
Зачитуюсь, Валюшо...
не треба сумувати,
а в келихи наливати -
щось інше...
сердечно
Надя Чорноморець 14.11.2011 16:09 • Заявить о нарушении
не треба сумувати,
а в келихи наливати -
щось інше...
сердечно
Надя Чорноморець 14.11.2011 16:09 • Заявить о нарушении
Дякую, Надієчко! Не сумую, а келихи і справді готую - завтра знадобляться. Щасти Тобі, хороша!
Валентина Чайковская 14.11.2011 16:14 Заявить о нарушении
Валентина Чайковская 14.11.2011 16:14 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.