Кохання в вишневiм саду

               
   Кохання в вишневім саду

Є сади грушеві, білі яблуневі,
У гаї квітучі кличуть солов`ї.
Мені наймиліші ті травневі вишні,
Перші поцілунки трепетні мої.
Розквітали вишні в ніжному повіві,
Місяць роздивлявся мальовничий рай,
Уже треті півні заводили співи,
Золотом світився ніжний небокрай.

    Приспів

Соловей співає,
Зозуля все кує,
Зорі з неба кличуть у вишневий сад.
А моя кохана,
Серце зачарує,
Капають з гітари сльози серенад.
Соловей співає,
Серце моє крає,
Музика хвилює, почуття ростуть,
А з-за вишні місяць
Сватом виглядає,
Всі стежки – доріжки мене в сад ведуть.

Земля пробудилась і все оживало,
Почали співати голосні пташки,
А нам все здавалось: ми кохались мало,
Хоча з неба зникли на весь день зірки.
Розійшлися спати у свої покої,
Щоб, як сонце сяде, знов до нас прийти.
Білий сад і місяць, і чари гайові…
Де і як, кохана, весни ті знайти?

    Приспів