Всмiхалась щиростi веселка
Там де жили шумери і аккадці,
Хтось крив недобре в плеск гучних овацій,
Вдягнувши маску-усміх на обличчя?
Куди мандруєш, загубивши пісню,
Ту, що співав вівчар своїй отарі?
Над Тигром плакали від жалю хмари,
Змінивши сиву суть в любов первісну.
Всміхалась щирості веселка в небі,
Ширяли в вись стрижі месопотамські...
Здається, світ біднішим став без ласки,
Слова без серця – грюк в пустому цебрі.
Свидетельство о публикации №111110502432
На авторство не зазіхаюсь.
Але може так буде краще?
"В тим давнім краї, названім "Міжріччя",
Там де жили шумери і аккадці,
Хтось коїв зло під плеск гучних овацій,
Під маскою добра, ховаючи обличчя?
Куди мандруєш, загубивши пісню,
Ту, що співав вівчар своїй отарі?
Над Тигром плакали від жалю хмари,
Змінивши сиву суть на дощ первісний.
Всміхалась щирості веселка в небі,
Ширяли в вись птахи месопотамські...
Здається, світ ніяким став без ласки,
Слова без серця то є грюк в безодні.
Виктор Вам 04.12.2011 04:36 Заявить о нарушении
З глибокою повагою та найщирішими зиченнями добра і гараздів,
Валентина Чайковская 04.12.2011 09:14 Заявить о нарушении