***

Людина – це… дощ. Адже він теж має різні варіації.
Спочатку маленький, лише злегка накрапає. В народі його ще курячим називають. Такі люди спокійні, розважливі, але не друзі. Вони надто меланхолічні, закриті в собі. Можливо, вони не можуть відкрити комусь свою душу, почуття, а може вони не хочуть. Легкі, прозорі каплі, які навіть не здатні змочити землю; слова і вчинки, які не здатні зачепити душі.
Рясний життєдайний дощ, проникає до коренів, напуває спраглі рослини. У повітрі відчувається свіжість і прохолода. Здогадались? Ось такі найкращі друзі: проникають аж до серця, напувають розумними словами. На таких можна покластись! Адже вони не мінливі, мають справжню силу, зовсім не руйнівну. Коли на небо виходить сонце після дощу, тоді з'являється веселка - покажи свою прихильність і між вами засяє веселка - чарівний місток, який веде до вічної, вірної дружби.
Коли чуєш перші звуки грому, коли небо розриває блискавкою на тисячі шматків, розумієш, що це надовго, ти прикутий до дому, мов у кам’яній холодній темниці з єдиною відрадою – вікном, що ще нагадує про життя ззовні. Хоча, ти можеш спробувати втекти, але гарантую, швидко пожалкуєш. Жоден одяг не страшний цій грозі, важкі краплі проникають за комір і морозять шкіру, стає холодно і незатишно. Моторошно… В ті моменти найбільше хочеться втекти. Люди, від яких хочеться втекти складають більшість цього населення. Можливо, тому відомі митці відтворюють картину нікчемного суспільства так часто.  Вони пробивні, як кажуть «йдуть по головам» задля мети. Такі люди надто вибухові: невірний жест і вже чуєш перший рокіт грому, а очі горять, пускаючи блискавку в твою адресу.
Мені здається, що град не страшний, особливо коли ти далеко від нього. Та коли він поряд, б’є боляче, безпощадно. Розпочинається рясним дощем, а потім руйнує. Такі люди улесливі, надто солодкі – «приторні». Хочеться вірити, і коли остаточно відкриваєшся, вони випускають ядовиту стрілу у саме серце. Неочікувано, а отже набагато болючіше. Напевно, вони насолоджуються твоїми стражданнями.
Дощ буває різний, а навколо нас різні люди. Ми не здатні нічого і нікого змінити, лише сподіватись на фортуну-долю. Що ще можна додати?.. не відніму багато вашого часу, лише побажаю побільше рясного, життєдайного дощу.