Чому змiнюються вiршi

…Молитви входять в серце мов стрижні,
Гасять пристрастей диких реактор,
І приходять думки дивовижні.
Що вони – нагорода чи фактор
Еволюції  спраглого мозку,
Ці предтечі судом поетичних?
Наче маски досмертні із воску
Виливаю у віршах містичні
Мікрокопії зрізів у часі
Станів серця, що падає вгору.
І на протязі дня іпостасі
В діях мінить – від вугільно-хворих,
Що приховують збочень химери,
До блакитно-прозорих, де сльози
Милосердя блищать ефемерні.
І фіксуються метаморфози
Ці папером у лініях літер,
Щоб коли щось важливе й забуду,
То вже з вічності слово не витер.
І тому не соромлюсь ні бруду,
Ні кохання, ні сповіді й жартів –
Бо думки просто так не приходять,
Як Бог дав їх – чогось вони варті.
Не дають ані сну, ні проходу
Доки їх не відпустиш у люди,
Тож дарунки записую шпарко.
Й серед ночі, коли мене будить
Відчуття, що я, наче Петрарка,
До Лаури звернутися маю,
То сиджу і друкую. У тому
Насолоду творця відчуваю,
Хоч валюся у сон через втому.
Та спочину, як втраплю до раю…

2011