Вони живуть у двох світах,
Що не зійдуться один з одним.
Немов стихії на вітрах
Горять бажанням невимовним.
Та урівняти ці ваги,
Щоб почуття розквітло буйне,
Чомусь обом не до снаги,
Не відшукають срібло чуйне.
Світ мрій її, неначе сніг,
В ньому крижин велика сила.
Нажаль в кристалах він не зміг
Знайти те, що вона просила.
Він має лаву – з надр потік,
Що палить все живе навколо.
Дарма той лід невпинно пік,
Не розтопив, погас із болем.
Погас…І згинув в небуття…
Та й крига – вже не лід столітній.
Але нема ніде пуття:
Ні у вогню, ні в криги бідній…
9.10.2008 рік.
Два свiти
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2011
Свидетельство о публикации №111110309151
Свидетельство о публикации №111110309151
Рецензии