Пам'ять людська, немов лихо іноді.
Хочеш забути, проте згадав і тоді,
Засохші рани - вже знов кровоточать
І серце виє, а губи - ні, мовчать.
На очі сльози, у душу холод б'є,
Хочу забути.Коли вже час прийде?
Сокири болю всередині розрива,
від чого все це? То...сказані слова.
Слова, що врешті набули звуку і,
до мого серця й до пам'яті дійшли.
Добігли, й шуму враз наробили там.
Це мої згадки - нікому не віддам!
А ти, шановний, вже іншим разом, так,
подумай добре що говорить і як.
Щоб не збудити печальні спогади,
Й мені не бути з ненавистю на ти.
Пам ять
© Copyright: Майя Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111110309094
Свидетельство о публикации №111110309094
Рецензии