…Сірими крилами вкрила депресія
Міста осіннього день,
Мов налетіли грифони із Персії,
Сонечко зжерли руде.
Тихо, немов по перепічці пліснява,
Лізе туман по дахах.
Листя з дерев, утомившись від тісняви,
Кається долі в гріхах.
Десь у цю мить суїцид відбувається,
В когось болить голова, -
То безнадія в повітря вливається,
Смерть починає жнива.
Кришку труни зачиняючи вечором
Дня догоряє сірник.
Вулиці міста із ніччю катетером
З’єднує місяць-різник.
В сни до людей увірватись готовий вже
Марень тяжких легіон.
Путь їм таємну для наступу викаже
Марса червоний піон.
Все! Припиняю писати я віршика –
Скоро впаду ж у маразм!
Бо у словах його є якась містика,
Зло тут відчуло оргазм…
2011
Не читай цей депресивний вiрш...
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111110307334
Свидетельство о публикации №111110307334
Рецензии