Страдно стало
небожителі ви наші.
Димова завіса – сірість
проковтнула хутко ірій,
язики повиривала –
в стосах неба – пекла мало.
Мало око оніміти,
та нема де серця діти –
так на листя сніг кривавить,
переводить кров на трави,
а гризеться – бо завчасно
страдно стало... там , де ясно.
3 Листопада 2011
Свидетельство о публикации №111110305443
А у нас ще тиха золота осінь, майже бабине літо, тільки от гуси та журавлі над хатою кричать.
Мав задоволенння прочитати вчора Ваше інтерв"ю у "Всесвіті".
Дуже цікаві думки, багато в чому перегукуються з моїм світобаченням.
Але, як на мене,трохи надто еклектично-математично.
Я думаю що вся поезія - це співвідношення в чотирикутнику
Бог, людина, любов і смерть.
Бог дарує людині любов, щоб вивищити і через неминучу втрату любові, страждання та смерть наблизити до себе.
Людина хоче бути просто щасливою, зберегти любов, уникнути страждань, віддалити смерть.
З цього протиріччя цілей життя людини наповнюється гріхами,
самотністю... і так далі.
А взагалі, якби Ваше інтервью прочитати очима вашого
героя Зеньо Збитка, то згадуються вирячені очі та слова батька Броні Прокоповни після першої промови Голохвостого:
"Такий розумний,
аж страшно!!!"
З посмішкою.
Борис Смыковский 05.11.2011 12:31 Заявить о нарушении
О, то приємно, Борисе, що Ви ознайомлені з моїм кумедним `я` і перечитали моє інтерв`ю.
У Зеня після видання власної книжки наступила творча криза, але думаю, що це ще не вечір. :)
Можливо, Вам буде цікаво ознайомитись з моїм дещо давнішим інтерв`ю у Київському "День".
ось лінк:http://www.day.kiev.ua/263309
Дякую, що поділилися враженнями.
З повагою,
ЛЮ
:)
Юрий Лазирко 07.11.2011 18:07 Заявить о нарушении