Думав: минули віки...
Думав: навіки минули !
Раптом --- вулканом думки !
Лавою з серця --- минуле !
Господи,Боже Ти мій ,
Скільки я можу страждати ?!
Скільки належить мені
Серце своє розпинати ?
Я ж і не грішний такий,
Хоч і не зовсім безгрішний:
Чом же мій досвід гіркий,
І отакий ось невтішний ?
Господи,Боже Ти мій ,
Дай мені якось пізнати,
Нащо мені на землі
Дано так сильно кохати ?
Виром життєвим стрімким
Наперекір року злому
В’ються і в’ються думки:
Скільки ж мені все самому ?
Господи,Боже Ти мій,
Як тобі все розказати,
Щоб Ти мені допоміг
В купку дві долі зв’язати !!!
****(*****************
Думав - минули вiки
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111110300173
Свидетельство о публикации №111110300173
Рецензии