День, повний тривоги, помирає,
Ніч, як ковдру теплу кинув він на плечі.
Я тихенько з ліжка підведуся,
Запалю в кімнаті чорні свечі.
З вуст моїх сумна пол'ється пісня,
В ній - минуле, й те, що може бути.
Вітер теплий залетить в кімнату
Й допоможе ці слова забути.
Розіб'ються вщент камінні двері,
Та мені немає справ до цього.
Виникають вірші на папері -
Краплі крові і терпіння мого.
Сум
© Copyright: Артем Денисенко, 2011
Свидетельство о публикации №111110209787
Свидетельство о публикации №111110209787
Рецензии