Пока я... знаешь... перевод с украинского

Поки я... знаєш...  (Лана Сянська, Плейкаст  від  AmriLaura
Тягне    ніч  із  фіранок  передранішню  сірість  латаття, 
У  гущі  кавовій  втопивсь  недопалок  сутулий,
Знову  сон  не  наснився,  і  до  відчаю  хочеться  плакати, 
Фіфті-фіфі:  хоч,-  врізайся  у  стіну,  а  хоч,  як-не-як,  -  вирулюй.
Отак  і  живуть  мої  ночі  з  розхристаним    тілом,
Майже  схожим  на  душу,  абрикосово-зм'яклу  від  спеки,
До  якої  торкалась  твоя,  хоча  не  торкалися  руки
У  спотворених  складках  вологих  простирал
Синкопічністю  серця,  спровоковану  ритмом  дарбуки.
День  прийде  із  дощем,  і  побільшає  знову  озону,
Тільки  ти  не  забуть    поливати    квітучих  гераней 
На  одному  з  великих  вікОн  мого  аномального  раю...
Хай  продовжиться  літо,  ще  не  час  мені  в  демісезонне,
Поки  тепло,  я  розкрита  до  жовтих  тичинок,  знаєш….

ПОКА Я... ЗНАЕШЬ... (вольный перевод П.Голубкова)

Тянет ночь из гардин
Предрассветную серость и хмурость,
В кофе гуще - один
Позабытый окурок, ссутулясь…

Снова сна не видать,
До отчаянья, хочется плакать…
Фифти-фифти: то ль в стену стучать,
То ли снова выруливать как-то...

Так живу я - в нОчи…
Душно даже с расхристанным телом,
А душа – грусть сочит -
Абрикосом, и мягким, и спелым…

К ней касалась твоя,
Не касались, увы, твои руки…
Искорежена вся
Влажность простыни ночью разлуки…

Сбои в сердце - подчас
Провоцируют ритмы дарбуки…
Дождь озона поддаст -
Отдышаться от горькой науки…

Только б ты не забыл
Поливать грунт цветущих гераней,
Что ты сам посадил
На окне аномального рая...

Лета - мне не забыть,
Ты же в осень досрочно впадаешь…
Шанс - теплом лишь - раскрыть
До тычинок меня, ты же знаешь....