Про окремого й кожного
Той берег попрощався.
Пожовкле листя що
Летить згори.
Нема жалю про шлях,
той що зостався.
У серце
Свою юність забери.
Дивись на нові дні без
Смутку й болю.
Знайди нову місцину,
Якір кинь.
І йди спокійно
Чимчикуй по полю.
У день нової творчості
Поринь.
Людей багато, бо людей багато
І неоднакові вони ніяк.
Коли ти слухаєш людину -
Справжнє свято.
А як говориш - кидаєш мідяк.
Отож не треба й трохи лінуватись
Бо смуток серця, вибач, то вже гріх.
Радіти встигнути потрібно і старатись
Щоб кожен із оточуючих теж радів.
Свидетельство о публикации №111110204815