***
Монаший спокій тривожить світ
Я безглуздя заварюю як каву
Спогади біжать стадами слів
На кавовій гущі я бачу все
Кожної ночі криком пронизую тишу
Очі що мають бути поряд
Та їх немає...
Порізане ножем повітря
Побиті на склянки мрії...
Залишена на столі пір;їна від синиці
Яка мала сидіти в долоні
Та її вже немає...
Ніч почеркана
Товстими лініями
Як зошит з письма
Ти пишеш слово
Я слово
Ти закреслюєш
А я ставлю товсту крапку
Та її вже немає...
Ковтаю заварену каву безглуздя
А в гущі не бачу нічого
Бо нічого немає...
Лише товста крапка...
Риска...
Крапка...
Ні ти ...
Ні я...
Нема нікого...
***
© Copyright: Иером Дионисий Васильев, 2011
Свидетельство о публикации №111110109970
Свидетельство о публикации №111110109970
Рецензии