Проковтнувши всю осінь,
Не знаючи досі
Вона йшла неквапливо шляхами,
Зачиняла занедбані брами,
Шукала красивої гами,
Кохала, де ще не прибрали
І де хліба голуби просять.
Жага виїдала їй тіло й волосся,
Етичність в думках втратила місце
Вона плавала в морі, шукаючи пристань
І не зважала на стать чи на відстань,
Не розуміла, де ніжність чи пристрасть,
Де просто життєвий урок.
Знайшовши щасливий квиток,
Рахувала дні по давніх прикметах,
Ховала усмішки в своїх сонетах,
Очі губила в небі, в кометах,
Потім шукала прелюдій в заметах,
І не знайшовши там ідеалу,
; Куди ж він, куди?; - стиха шептала.
Приглушено чути стони вокзалу,
Сморід води стічного каналу.
Нікого й нічого з собою не взяла
І просто пішла
Із смерті в життя.
просто пiшла
© Copyright: Тома Солован, 2011
Свидетельство о публикации №111110107202
Свидетельство о публикации №111110107202
Рецензии