...Твій вірш – то прочинені двері
у всесвіт палких бажань.
І я – споглядач містерій –
легкий відчуваю жаль,
що лиш крізь вузьку шпаринку
дивлюся на диво те!
Бо час постирає лінки
на твір, відчуття піде.
І голки думок пришиють
мене до нових світів,
що вірші цікаві сіють,
анонсами шлють сватів.
Та далі заручин діло
єднання чи ж пройде путь?
Бо стилус – не гострі стріли
Амура, що в серце б’ють.
Та все ж кожен твір залишить
в душі моїй слід пером.
Дарма, що малий, мов миша, –
п’янкий він, неначе ром...
2011
Ненаписаний коментар на твiр
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111110104786
Свидетельство о публикации №111110104786
Рецензии