Я бачив й чув, як би то сон
Поля і небо, шепіт гаю.
Та шум дерев, як в унісон
Той лоскіт вітра споминають.
Я виріс тут, де та земля
Тим житом золотим так сяє,
І річка ніби з кришталя
Із променями сонця грає
Де слухав днями солов'їв,
Що співом, душу заспокоять.
Цей край, з дитинства майорів
Де рідні стіни серце згоять.
Та що б там й далі не було
В мені любов ця не минеться
Куди б життя не занесло
Мій край - Донеччиною зветься!
Край
© Copyright: Максим Земляной, 2011
Свидетельство о публикации №111110100378
Свидетельство о публикации №111110100378
Рецензии