***
Вже серпень останні завершив покоси,
Сховалась солома в духмяні стоги...
Вже ножиці зріжуть русявії коси –
Скінчаться його безтурботні роки...
Впаде на плече, потім ляже додолу
Темніша від ночі одежа його.
Навіщо це треба йому, молодому, –
Сховати від світу себе самого?
По ньому отці «Трисвяте» заспівають,
«Обійми відкрий!» — заведе гучно хор:
У ангельський чин тут його посвящають,
І дивиться пильно святих всіх собор.
Сьогодні помер отой отрок преславний,
Але народився новий чоловік.
Який незвичайний наш світ православний:
Що сталось- те сталось, назавжди, навік.
***
© Copyright: Иером Дионисий Васильев, 2011
Свидетельство о публикации №111110110029
Свидетельство о публикации №111110110029
Рецензии