***
Хоч би не впасти,
як стрімко злечу вгору.
Хоч би злетіть не високо,
щоб крил не обпалити.
Щаслива пташка та,
що має крила пурпурові,
Нещасна та,
що не може полетіти.
Коли прийде весна --
проснеться все навколо,
А літом все буя
і розквіта.
А от зима хай не прийде ніколи
в мої ще не намолені літа...
В душі молитва –
як килим домотканий,
Та тільки шкода,
що не простелю:
Його іще доткати треба,
щоб був такий, як у раю.
На ньому зорі,
зняті з неба
І лебедя політ
на ньому є.
А також ліс і луг,
і синє небо –
На ньому все життя моє.
...Хоч би не впасти,
як стрімко злечу вгору.
Хоч би злетіть не високо,
щоб крил не обпалити.
Нещасная людина,
що не ткала.
Щаслива та,
що, доткавши,
зможе простелити.
***
© Copyright: Иером Дионисий Васильев, 2011
Свидетельство о публикации №111110110022
Свидетельство о публикации №111110110022
Рецензии