Здираючи з серця запліснявілу маску,
Я закутую його у тобі, твоїх думках, диханні…
Ти…
Немає сенсу казати якусь нісенітницю,
Все одно по моїх очах, голосу, зрозумієш усе…
Ти…
Забігаючи наперед, я змушую себе зупинитись,
Нащо воно мені? Зараз, що маю…
Ти…
Мої думки не мають логіки,
Бо я втрачаю останні перепони…
Ти…
Будь-ласочка зупини мене,
Бо далі прірва, почуття…
Ти…
Того, що зламає мої кісточки,
Розтрощить мої нерви…
Ти…
Хочеш, я можу мовчати,
Навіщо? Чому…
Ти…
Скільки потрібно випити світла,
Аби тільки зрозуміти…
Ти…
Я маю безліч запитань,
Я питатиму, не відповідай…
Ти…
ти...
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2011
Свидетельство о публикации №111103110569
Свидетельство о публикации №111103110569
Рецензии