Еросiнь

Жарт ерото-іронічний.

...Осінь – хвойда стара –
заголилася перед Бореєм.
Він, мов хтивий самець,
рве на ній золотий пеньюар.
І шматками його,
десь за обрій, аж до Піренеїв,
розкидає чимдуж.
І без сорому у будуар
розсуває хмарок
ледь рожеві, мов перса, фіранки –
долучає людей
до своїх сороміцьких утіх!
Я дивлюсь у вікно,
і небесна еротика ранку
спонукає до дій,
і підказує серце: не гріх
розпочати цей день
з вакханалій утрьох – я, ти й сонце.
Я – цілунком, воно
теплим променем збудить тебе.
Ти нас приймеш обох,
дуже рада й активна, мов стронцій,
у смаку твоїх губ
я відчую солодкий шербет.
У дворі ж, за вікном,
в Камасутрі вправляється осінь,
і Борея – поглянь!!! –
вже змінив прудконогий Еол!
Що він їй загадав,
я не знаю. Та бач – у панчосі
залишившись одній,
нахилилась, немов карнеол
пошукати між куп
рудо-жовтого мертвого листя
конче треба! А той,
розбишака, немов капітан,
направляє її,
наче шхуну штурвалом у млистім
морі, прямо між скель!
І коханцям все місто – диван.
Тож, кохана, давай
ми у них запозичимо досвід
і влаштуємо тут,
в нашій спальні, таку ж карусель.
І якщо пощастить,
то тобою влаштований дослід
нам відкриє шляхи
до раніше незнаних земель…

:-)

2011