Пробач за інколи нестерпну поведінку,
За ті слова, що з уст валяться невпопад.
Адже ти, як квіточка чудесного барвінку,
Наряджаєш сяйвом чорно-білий, літній сад.
Даруєш радості, насичені уявою відтінки,
Не віриш в те, у що повірити давно пора.
Така прекрасна, якою може бути тільки жінка,
Ти так грайлива, ніби в дворі дітвора.
І ми з тобою – ті, що у темряві згубились,
Що не знають, як натрапити на слід.
Ледве чутно в моїх грудях серце билось
Ось уже не мало довгих, темних літ.
Як же це не збутись нашій спільній мрії!?
Страшно нам відбути в перехресну даль.
Спільне серце плаче сльозами надії,
Боготворить місяць, мною названий Фєвраль.
Подиху відвертості в повітрі нам бракує,
Я без тебе – ніби вже й не я.
Наші світлі крила вітер вранці намалює,
Ну а поки спи, ясна зіронько моя….
Перед сном украинский
© Copyright: Вадим Шевчук, 2011
Свидетельство о публикации №111103000061
Свидетельство о публикации №111103000061
Рецензии