Спочине нехай
Він не забув свою батьківщину.
Юнак без долі почувся в полоні
Біда закинула його в чужий край.
В воєнних походах. проти татарів,
Він стійко боровся...
Аж доти в недолі спіткався
На полі чужому, чужим розпізнався.
Згадав він країну в якій народився
Та й гірко заплакав...
Тепер, ось далеко від неї, сумує ...
Не знає -- себе сам питає,
що із ним буде коли постаріє?
Чи вітер повіє по личку блідому уже,
Чи місяць згадає й поглядить на нього
Він чужинець є та все, кругом нього,
є безнадійне й чуже!..
Не забув він свою батьківщину...
Таж батьківщина про нього й не знає!
Чи розкаже її хтось, що в неї був син,
що за неї боровся. А тепер загубився
в чужому кайдані -- Хоч би й не вмер!
Юнаком іще був він, як біда погуляла
й далеко його занесла в чужий край!..
Ось він там постаріє. Спочине нехай!
Спочине нехай
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111103004298
Свидетельство о публикации №111103004298
Рецензии