Плаче небо, плаче літо,
Що будуть морози.
Біля хати в’януть квіти
Вже радіть невзмозі.
В верболозах грає вітер,
Щось сумне співає...
Дрібний дощик б’є по вікнах,
Суму навіває.
При дорозі, понад ставом
Журиться калина,
Осінь вже її не вабить,
Не її ж провина.
Не сумуй, ще будуть весни,
Буде сонце гріти.
І грайливим перевеслом
Ще розквітнуть квіти.
Серце щиро покохає
І зігріє душу,
Ти любов свою пізнаєш,
Жити, чекати мусиш.
На світанку встане сонце,
Посміхнешся небу.
Промінь зазирне в віконце,
Не сумуй, не треба.
Не сумуй!
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2011
Свидетельство о публикации №111103002130
Свидетельство о публикации №111103002130
Рецензии