Темна ніч застеляє простори,
Бачу крихітний зоряний рай.
Іде дощ, закриваючи гори,
Небосхилу ледь видимий край.
Небосхил мій, як скошене поле,
Де не видно ніде деревця.
Ну а може – безкрайнєє море,
На якому нема острівця.
Що робити? Куди б полетіти?
Чи до зірки, що так мерехтить?
Чи до місяця – світлого серпу,
Що між хмарами в небі біжить?
Але місяць набрид за століття,
Хоч закоханим щастя дає.
Я б поринув у пошуки зірки,
Котра світить і не розтає.
А та зірка – то згасне, то сяє,
То пригнічує думку мою.
Я дивлюся на темнеє небо,
Мов розгадую долю свою…
24.12.1998 р.
Мiй небосхил
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2011
Свидетельство о публикации №111102906979
Свидетельство о публикации №111102906979
Рецензии
Добрий день!!!Спасибі,що запросили "в гості".Люблю читати українською!!!Такий чудовий вірш про Небосхил!Приємно познайомитись!З повагою,Валентина.Я з Дніпропетровщини.Декілька днів лише на сайті.Творчих успіхів!!
Валентина Малая 11.03.2012 09:40 • Заявить о нарушении
Валентина Малая 11.03.2012 09:40 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.