Рецензия на произведение Форнит Примарнi знаки
До чого мова - ніжна й голосна,
Коли зібрала всі свої пакунки
Й покинула нас дівчина-весна.
Навіщо ж нам тепер всі подарунки,
Що принесе коханий увіснах.
Навіщо сльози, капельки-росинки,
Без поцілунку смаку на вустах.
Іде кохання й забира з собою -
Дитячий сміх, прозорість почуттів,
Всі миті, зачаровані красою
Й наших пісень чудових голосів.
Вже не побачу вітряні гербери,
І не почую шум отих полів,
Не розмалюю уже з тобою я папери -
Усе забуду - нас і поготів...
Свидетельство о публикации №111102903877
Форнит 18.11.2011 01:30 Заявить о нарушении