У вісні я тебе обіймала,
Цілувала і ніжно тремтіла,
Наче мала я ті білі крила,
До безглуздя всім серцем кохала.
І в руках я хустинку тримала,
Як надію, що будеш зі мною.
Вітер теж обіймався з весною,
Ну, а ніч все тихенько мовчала.
І ось раптом жахливі страждання:
Закружляв темний вітер над нами,
Я за тебе трималась руками
І упала хустинка остання.
На світанку, розплюснувши очі,
Я згадала тебе-лише сльози.
На душі не розтануть морози,
Ми с тобою в полоні у ночі.
Хустинка
© Copyright: Света Маркина, 2011
Свидетельство о публикации №111102804540
Свидетельство о публикации №111102804540
Рецензии