лопасти
перемалывают утренний воздух…
твои пёстрые сумочки,
ногти под ярким лаком…
наши подошвы
втаптывают в серый асфальт
осыпавшуюся осеннюю листву…
зачем я шепчу тебе всё это,
словно больной в горячечном бреду?
моя кровь снова бежит огненной рекой
по ссохшимся руслам вен,
вспыхивая от звуков твоего голоса.
подстрочник:
лопатки турбогвинтових авіалайнерів
перемелюють ранкове повітря…
твої пістряві торбинки,
нігті під яскравим лаком…
наші підошви
втоптують у сірий асфальт
осипане осіннє листя…
навіщо я шепочу тобі усе це,
немов хворий в гарячковому маренні?
моя кров знову біжить вогненною річкою
по засохлих руслах він,
спалахуючи від звуків твого голосу.
Свидетельство о публикации №111102803514