Пекельний біль пронизує свідомість –
Тонке мереживо моїх ілюзій.
Так прагну щастя! Ну а що натомість?!
Начебто-співчуття байдужих ніби-друзів…
Гірка самотність, відчай і спустошення,
Нерозуміння – в них свої проблеми;
Турботливе у бар запрошення…
Горілка з пивом? Знов дилема…
Знов сигаретний дим в’ідається у очі,
Чути уривки фраз й веселий сміх;
І я із бару вийду серед ночі –
Шукатиму нових земних утіх.
І хтось зі мною зовсім поруч буде –
Лише на декілька годин;
Я повернусь додому й все забуду,
Бо я – один. Я, як завжди, один.
Та повсякчас: від досвіту і до смеркання,
І від заходу й до світанку знов
Я скрізь шукаю справжнього кохання,
Та, чомусь, натрапляю на ніби-любов…
Пекельний бiль
© Copyright: Галина Масановец, 2011
Свидетельство о публикации №111102607943
Свидетельство о публикации №111102607943
Рецензии