Вже в печінкАх сей політичний бруд,
Не хочу я Америки-Європи...
Поки живу, я жду на стрАшний суд
Із наслідком всесвітнього потопу...
Бо жити так я далі б не хотів.
І кулі виливатиму я срібні,
Щоб розстрілять усіх отих чортів,
Що зовсім нині люду не потрібні.
Я хочу, щоб не снились сни страшні,
Де всіх фільтрує податкове сито...
Я жити хочу! Жити в тій весні,
Де кожному наділено й налито.
Я хочу, щоб родила нам земля.
Так. Щоб родили наші чорноземи!
Єгипет нам дає картоплю, бля,
Ми мов свою її тепер жеремо...
Сьогодення
© Copyright: Ярослав Лапкевич, 2011
Свидетельство о публикации №111102607442
Свидетельство о публикации №111102607442
Рецензии