Зриваеться лист i пада...
Немов на гіллі й не ріс.
У шерхоті листопаду
Куняє старезний ліс.
Осіння його дрімота
Важка, як вода в ріці.
В кущах бадьоряться потай
Притишені горобці.
А небо - ось-ось розкисне,
Проллється нудним дощем,
І серце моє притисне
Якийсь невимовний щем...
Свидетельство о публикации №111102603440