Не судiть! на укр. яз

НЕ  СУДІТЬ!

Навіщо нам Господь заповідав,
Щоб один одного усі любили
І братові щоб брат допомогав,
Не заздрили щоб, марно не судили...
На це Всевишній є, Він всім - Суддя
І право суду лиш Йому належить!
Та йдуть святі канони в небуття,
Не тільки Бог за нами пильно стежить.
Чомусь, цікавить іншіх кожен крок.
Чомусь, лише чужі провини знають.
Летять чутки с землі аж до зірок...
Відомо,"язики кісток не мають".
В чиємусь оці бачуть цілий ліс,
А в свому, навіть, скалка непомітна.
Немов, шепоче їм на вухо біс,
Що кривда - делікатна, та тендітна.
А Бог нас вчить завжди у правді жить,
Щоб честь та совість ми не продавали.
Нажаль, у білім світі кожну мить,
Є хтось, кого невинно обріхали.
І серце біль образи рве та гложе,
В сльозах застигли очі від жалю.
Отець Небесний Правий! Любий Боже!
Скажи, чому, задурно, я терплю?!
Чому існує досі стільки бруду,
Що втоплять у болоті без води?!
Та я страждати, як Христос, не буду,
А тричі сплюну, нечисть, відійди!
Ми - не святі, а просто - грішні люди.
Земний наш шлях - це, майже, помилки.
Напевне, сам Творець вже меньше судить,
Ніж пльоткарі, що самі дураки.
Осуджувати - гріх, та людська слабість.
Не можемо без бріхонь обійтись!
Не краще дарувати сміх та радість.
Доки не пізно, каючись, молись!
Не прозивайся, подивись на себе,
А, може, гірший ти разів у сто.
Настане Суд Страшний не тут, на Небі,
Розберуться там судді, хто є хто.
Не обмовляйте ближніх, схаменіться!
Бо завтра саме те на вас чекає,
Про себе взнаєте таке, що й не насниться...
Це - за чужії сльози Бог карає!
Чи варто душу так занапастити,
Шукати лиш недоліки та зло?!
Як не навчитися пробачення просити,
То перетвориться язик на помело!

                16.07.2010р.