Ти завжди знаходиш мене
Не втечу я від тебе нікуди.
Як день після ночі,
Ти завжди знаходиш мене.
Мій шлях освітляєш яскраво
тоді як вже зорі блестіти не можуть
та місяць сховався за хмари.
Я утік -- заховався під ступінь науки.
Там знайшов Ти мене. Мені показав,
що наука є тоже Твоя. Її Ти нам дав!
Заховавсь я тоді під робочим столом
-- Автономний це простір був мій. Тож
іконки, які малював, мали вигляд Твій!
Захотів я сховатись в срібляні кишені.
Монетки встелили стежінку мою...
Злодій увірвався, і я впав на землю!..
На кінець же зрозумів я,
Що кінець, тих хто навпростець не йде,
до залучення до щастя не приведе...
Ти завжди знаходиш мене
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111102504560
Свидетельство о публикации №111102504560
Рецензии