Мене повнить пянка любов

2008


Мене повнить п’янка любов,
Така, яку я ще не чув ніколи,
І серце горобцем стрибає знов і знов,
І жили рве це почуття казкове!

Я почуваюсь як на небесах,
Моя душа такої ще не чула волі.
Лечу я, як великий білий птах,
Що вирвався із тісної клітини на простори.

Мені німа безвихідь серце рве,
І почуття знов коле мені долю,
У ті години тихі, як стає
Любов моя нестерпним гострим болем.

Не знаю я безмежную блакить,
Своєю вкрай упившися любов’ю.
Я п’ю її гарячу та коротку мить,
Як той дарунок смерті, що оплачується кров’ю.

Проходить шал і молоді літа,
А я сиджу один з незрячим горем.
Нема моєму серцю ані до кого справ,
Бо та одна іще горить на серці болем.

Пройде і згине молодість моя,
І квіти хтось затопче в сніг кривавий,
Та в мертвім серці все горітиме вона,
Його омиють трунком, як роса ті трави.

Мене повнить п’янка любов,
Така, яку я ще не чув ніколи,
І серце горобцем стрибає знов і знов,
І жили рве це почуття казкове...

03.04.08р.