Як болiсно, як нескiнченно тяжко..

Як болісно, як нескінченно тяжко
Чекати від коханої дзвінка.
Як сумно, неосяжно важко
Зривати з губ її улесливі слова!

Не скажеш ти мені, німий мій друже,
Чому любов така гірка?
Чом без коханої на річці лебідь туже,
До осоки нагнувши голову злегка?

І чом ми любим те, що нас вбиває?
Чекаєм в тиші на слова пусті?
Та в радості і в горі зволікаєм,
Не в силах сили у собі знайти?

Як болісно, як нескінченно тяжко
Прожити без кохання кілька днів,
Але з коханням це в два рази важко,
А з нещасливим – то і поготів!

Ми любим те, що нас руйнує,
Руйнуєм те, що любим ми,
Все те, що надто нас турбує,
Стараймось загубити у житті.

Ми любим тих, що нас вбивають,
Віддаємося їм у шалі палких сліз,
А ті, жорстокі, зовсім нас не знають,
І кидають нашу любов об камінь гріз.

То що ж, скажи, нам зовсім не любити,
Не чути в серці це п’янке чуття?
Ні, краще зовсім у землі спочити,
Ніж положить любов на терни забуття!

29.05.08р.