Вiдiйшли, прожени...

Відійшли, прожени, якщо хочеш - відмов!
І зітхни із полегшенням вільно,
В кайдани крижані я скую свою кров,
Аби серце не билось так сильно.

Свою впертість - скорю і бажання свої
Замурую у стінах скелястих,
Турбувати тебе не дозволю собі
Не вкраду ні на мить твоє щастя.

Але перш ніш проженеш назавжди, чекай,
Хоч послухай на мить моє серце,
Воно чистим коханням наповнене вкрай,
Воно палко і гаряче б'ється,

Воно мріє про тебе, тобою живе,
Ти мій янгол, всі думки - з тобою,
Моя зіронька ясна, мій човен пливе
Лиш тому, що ти поряд зі мною.

Як сховаєш свій промінь за товщею хмар
І для мене не схочеш світити
...Я знайду сили знов запалити ліхтар,
Але "знову" не схочу любити!

І чому - не питай, як же я поясню?
Як я відповідь дам на питання,
Якщо люди не знають таємниці вогню,
Розгадати не можуть кохання.

Але знаю напевно: проженеш - згорю
І спалю у пожежі надію...
Люди кажуть: "I love you", і кажуть: "Люблю",
Я додам ще: "Кохаю і вірю!"

 
6-13 травня 2003